-
1 форма
ж1) form; (конфігурація тж.) shape, configurationформа запису мат. — notation
форма сигналу комп. — waveform
за формою — according to regulations, in due form, properly
надавати форму кулі — to shape (to form, to fashion) into a ball
2) тех. ( для литва) mould, cast3) ( одяг) uniform, dressпарадна форма військ. — full dress uniform
4) ( стан людини) fitness, formбути у формі — to be in good form, to be fit
5) полігр. form(e) -
2 кобальт
символ Coru\ \ кобальтen\ \ cobaltde\ \ Kobaltfr\ \ \ cobaltелемент №27 періодичної системи Д.І.Менделєєва (VIII група, 4 період), атомна маса 58,9332; існує 12 ізотопів з масовими числами 53—64, типові ступені окислювання +II, +III; сріблясто-білий з блідуваторожевим чи синюватим полиском метал, ковкий і пластичний; Tпл 1768 К; компактний кобальт на повітрі не окислюється, при 573 К починає покриватися тонкою плівкою оксиду; зустрічається в розсіяному стані у вивержених породах, у морській воді і мінеральних джерелах; відомі мінерали кобальту — кобальтин тощо; походження назви — від нім. Kobold — назва злого духа; відкритий 1735 року Г.Брандтом (Щвеція); застосовується як компонент жароміцних, коррозійностійких і магнітних сплавів, як каталізатор, у сільському господарстві — як мікродобриво, у вигляді ізотопу 60Co — як джерело γ-променів у техніці і медицині; важливий для життєдіяльності людини
См. также в других словарях:
стан — I у, ч. 1) Тулуб, корпус людини; торс. || Те саме, що талія I. || перен. Про стовбур дерева. •• Висо/кий ста/ном високий на зріст. Рі/вний ста/ном стрункий, не сутулий. Тонки/й ста/ном не товстий, з тонкою талією. 2) заст. Те саме, що … Український тлумачний словник
стан — I (сукуп ознак, властивих для людини у фізичному / психічному сенсі в якусь мить, період), самопочуття II ▶ див. становище I, 1), становище I, 2) … Словник синонімів української мови
невинність — (стан людини, що не жила статевим життям), цнота, цнотливість, незайманість, честь, чеснота, дівоцтво, непорочність … Словник синонімів української мови
непрацездатність — ності, ж. 1) Стан за знач. непрацездатний. •• По/вна непрацезда/тність стан людини, коли вона внаслідок захворювання (травми) не може і не повинна виконувати роботу. Частко/ва непрацезда/тність стан людини, коли вона може виконувати попередню… … Український тлумачний словник
рівновага — и, ж. 1) Стан нерухомості, спокою, в якому перебуває яке небудь тіло під дією рівних, протилежно направлених сил. Динамічна рівновага. Теплова рівновага. •• О/ргани рівнова/ги органи людини, більшості тварин та деяких рослин, які реагують певним… … Український тлумачний словник
чуття — я/, с. 1) Здатність відчувати, сприймати зовнішні подразнення. || Інстинкт живих істот. || Фізичний стан, за якого людина здатна свідомо відчувати те, що її оточує; свідомість. || Те саме, що відчуття 3). •• О/ргани чуття/ чутливі органи людини й … Український тлумачний словник
почуття — я/, с. 1) Психічні й фізичні відчуття людини. 2) Здатність відчувати, сприймати навколишнє середовище. •• Шо/сте почуття/ здатність людини добре орієнтуватися в обставинах, інтуїтивно приймати правильні рішення. 3) із спол. що, мов, немов, ніби і … Український тлумачний словник
зайнятість — тості, ж. 1) Стан людини, яка постійно зайнята якою небудь роботою, справою. 2) Стан людини, яка не має вільного часу. 3) Сукупність соціально економічних відносин між людьми для забезпечення працездатного населення робочими місцями. || Наявність … Український тлумачний словник
душа — ши, ж. Ол. Душа, психічний світ людини з її настроями переживаннями, та почуттями. шы, ж. (рук.) 1. Душа людини, психічний стан людини. На мой душу (справді); На мой душу там было полно яфир в тім місці. На мой душу (повір мі). 2. Вставка в… … Словник лемківскої говірки
нестяма — 1) (стан людини, що втратила самовладання, розуміння, чинить несвідомо, ніби втративши розум), нестямність, безтямність, (з)нетяма Пор. несамовитість 2) розм. (непритомний стан, утрата свідомости), безпам ять, непритомність, нестям 3) розм. (стан … Словник синонімів української мови
добрий — а, е. 1) Який доброзичливо, приязно, чуйно ставиться до людей; доброзичливий; прот. лихий, поганий. || до кого і без додатка. Привітний, лагідний у взаєминах. || у знач. ім. до/брий, рого, ч. Той, хто доброзичливо, приязно, чуйно ставиться до… … Український тлумачний словник